Психологія голоду, або Чому ми переїдаємо. Відповідає психолог Юлія Мережко.
Переїдання — це складно. Це завжди про їжу і водночас не про їжу. Але це точно не про силу волі. Тому що для переїдання завжди є свої причини. Адже не кожній людині у світі треба утримувати себе за допомогою сили волі, щоб не зірватися і не переїсти.
Почнемо з розуміння того, що таке переїдання. Це не просто додаткова цукерка до порції. І навіть не дві цукерки. Зрив у сенсі переїдання — це коли за короткий проміжок часу зї'їдається велика, часто більшу за стандартну порцію їжі. Коли є відчуття втрати контролю, а їжа поглинається без відчуття голоду. Коли є незрозумілий голод або нав'язливий потяг до конкретної їжі. Нарешті, коли ви звинувачуєте себе за те, що їсте, соромитеся цього, намагаєтеся цю поведінку приховувати і надаєте перевагу прийманню їжі на самоті.
Переїдання завжди має причини. Якщо уважно аналізувати свій стан до нападу навіть за день-два, можна побачити зв'язок.
1. Недостатнє харчування — дієтичні обмеження, недостатньо збалансована та різноманітна їжа, маленькі порції, відсутність режиму харчування, навмисно пропущені приймання їжі — або навіть випадкові, але систематичні.
2. Складні емоції та невміння давати їм раду. Якщо на кожне складне переживання ви реагуєте потребою поїсти, намагаєтеся заглушити емоції їжею — це може раз у раз провокувати зриви в їжі.
3. Самокритичні думки про себе. Якщо є звичка жорстко із собою поводитися, критикувати і звинувачувати себе, то за такою нібито корисною критикою може виникати напад переїдання. Коли самокритичний голос робить боляче і його неможливо заглушити, то тут «ефір» на автоматі може «забиватися» їжею. Це емоційне заїдання — щоб тяжкість у шлунку відвернула вашу увагу і критик замовк нарешті хоча б на хвилину.
Якщо переїдання — це про вас, потрібно дослідити, поспостерігати за собою і спершу зрозуміти, які саме ваші причини. Чи достатньо вам їжі? Чи вмієте ви регулювати емоції в інакший спосіб, ніж їжею, чи взагалі вмієте витримувати складні емоції? Можете себе підтримати чи лише критика має місце? У жодному разі не варто одразу і без лікаря приписувати собі розлад харчової поведінки (РХП), нападоподібне або компульсивне переїдання — але важливо не заплющувати очі на проблему.
Дослухайтеся до себе і вчіться для початку помічати свою поведінку та її причини. Тільки тоді ви зможете починати вибудовувати альтернативну поведінку та усувати тригери, які провокують напад переїдання.
